Кролевецькі рушники разом із петриківським розписом стали єдиними непродовольчими товарами, які отримали статус «географічне зазначення».

З якого часу кролевецькі ткані рушники набули широкого попиту серед  населення? І чому Кролевець став опорним пунктом художнього ткацтва в Украні?

Відповіді  шукали кореспонденти «Суспільного Суми» відвідавши Сумський обласний краєзнавчий музей та завітавши до Кролевця. З результатами їх досліджень можна ознайомитися    на сайті suspilne.media , а також подивитися відео  про візит до Кролевця.

А ще є цікава стаття «Ткацькі вироби Кролевецького Земського Складу» у часописі  «Рідний край» 1911 року  №25-26, яка розкриває історію кролевецького ткацького ремесла на зламі століть. Дякуючи Наталії Набоковій, викладачу в національній музичній академії України їм . П. І. Чайковського, яка у 2018 році працювала в Державному Архіві вищих органів влади, шукаючи інформацію про композитора з Харківщини, Федора Якименка, для дисертації, натрапила на цю статтю і поділилася з нами.

Текст намагалися зберегти з тогочасним правописом.

Чернігівське Губернське Земство, в Августі сього року, вітаючи в Чернігові Царя, осягло значного щабля самоозначення: своїм коштом впорядило чимале народнє представництво, з усіх своїх повітів, і виставку своїх місцевих виробів. Правда, представників своїх вибірала повітова людність не сама, а влада адміністрацій на, та се вже від земства не залежало. У всякім разі, ті виборні, зїхавшися з різних чернігівських місцевостей, побачили один-одного яко заступовців розмаїтних частин своєї країни, а виставлені домашні вироби кожної місцевости ясували собою і розмаітні економічні умови життя, та етнографічні особливості кожного повіту. Чернігівська ж губернія, щодо цього, доволі різноманітна. Простягаючись великою стягою з півночі на південь, вона має на своєму просторі різні національні й етнографічні особливості.
У північних повітах чернігівської губернії знаходимо чималу іноплемінну примішку. Так у суражському повіті є коло 60-ти процентів білорусів і 11 процентів великорусів; у Новозибківському повіті є 30 процентів великорусів, а в Стародубському 22 проценти. В сих же повітах, включаючи туди й мглінський повіт, є чимала примішка й білоруського племени.
У південній частині годиться згадати з іноплемінних – ніжинських греків та борзеньких «прусів». Греки оселилися в значнім числі в Ніжені ще за часів Б.Хмельницького. Однак, не зважаючи на те, що греки орудували великими капіталами, та користувались магдебурзьким правом, що мали свою церкву й школу, вони прилучилися до життя місцевої людности, української, й цілковито змішалися з нею: втратили свою мову й говорять тепер по українському. Поверх 400 тисяч карб. З їх громадського капіталу перейшло до ніженського магистрату (місцевої Думи).
На степах, що належали колись до козацької військової армати, оселилися за Катерини 2-ї кілька слобод німців («прусів»); тільки-ж з їх самі лютеране (2,38%) не забувають і німецької мови, — хоч все таки добре знають і українську, — а католики (1,09%) мають за свою родинну мову тільки українську.
Опріч сих примішок, вся велика просторінь чернігівщини здавен заселена племенем українським; хоч, як і всюди, знаходимо навіть і в південних повітах чернігівських деякі дрібні етнографічні одміни.
Всі ті особливості відбилися на етнографічній і кустарні виставці, споруженій чернігівським земством під час Царевого приїзду.
З огляду на те, що з виставкою треба було поспішатись, та й випала вона саме в робочу пору, трудно було сподіватись доброї споруди; тим часом дякуючи напруженому завзяттю земства, справа вийшла гаразд. Найбагатіш і найрозмаітніш показано було кролевецький повіт (з середньої частини губернії). Залишаючи на боці, до іншого часу Короп, Понорницю та инші місця сього повіту, що добре були показані на виставці, подаю тепер докладніші відомості тільки про Кролевець. При тім, здається міні, не завадить подати деякі відомості про саме це місто.
Кролевець – місто не дуже давнє в нашій історії. Початком йому був замок польського королевича Владислава. Замок той засновано в 30-х роках 17-го віку, для пробування в йому під час королівських ловів; разом з тим се мала бути й фортеця (твердиня) на московській границі.
Після польської господарки, що мала на меті переважно плюндрування лісів для добування поташу, почалось тут своє місцеве господарство, засноване на хліборобстві, скотарстві, бджільництві; за яким часом зовелося багато й винниць. Рівночасно з сим оповіщено було в Кролевці й ярмарок, що не-взабарі набув великого значіння; ярмарок звичайно стояв з місяць і давав кролевчанам засоби до життя на цілий рік. Коли-ж сей ярмарок було скасовано, то Кролевець зайнявся з-осібна ткацтвом.
Чернігівське губернське земство давно дбало про кращий побит своєї людности. До речі сказати, з його руки вийшла думка про селянський банк. Коли-ж чернігівське земство задумало підтримати найвидатніші вироби домашні, то спинило свою увагу на Кролевці і в 1895 р. заснувало тут «Кустарно-ткацький склад», з оборотним (обіжним)капіталом у 2,400 карб. Той капітал через два роки употужнився ще на одну тисячу карб. Завданням складу було давати матеріальну допомогу ткачам та ткалям; їх наділяно дешевою сировиною, запроважувано удосконалені верстаті та инші пристрої, показувано, як і робить на їх. У 1910 році, як знято було річ про те, щоб залишити склад, повітове Кролевецьке земство переняло його на себе, за 12 тисяч карб.
Рочного обороту кролевецький склад робить 40 т. карб. Цифра ся не велика про Кролевець, бо в йому працює поверх 2,000 верстатей, що виробляють на ½ миліона в рік рушників, скатерті, хусток то-що.
В Кролевці є теж опрічний склад ткацький п.Ринді; має відділи в Харкові й Полтаві. Та коли п. Риндя, маючи на увазі виключно свої торговельні інтереси, дбає только про найбільше покупний крам, такий, що на його він спостерігає більший попит, — земський Склад, з огляду на свої завдання, згромадив біля себе найкращих у місті ткачів і виробляє цілком мистецькі речі, такі, що на їх не спроможуться инші торговельні склади. Правда, між деякими речами, що на прохання губернського земства, постачили на виставку склади земський і Риндін, сливе нема різнації, та все-ж таки в чернігівській урочистості під час Царського приїзду земському складові довліває чимала роля, — сей бо склад виткав на тріумфальну арку величезну (10 1/2арш. завдожки) стьожку з золотим привітальним написом; (літери були в гарній кольоровій обводці українського стилю); склад теж виткав з мистецьким додержанням кольорових переливів усі 15 повітових гербів, — під ними були по шиковані в лави, для зустрічі Царя,виборні від 15 повітів чернігівської губернії; Земський склад виткав гарний рушник на те блюдо, що на йому голова Губернської Управи підніс Цареві хліб-сіль. Царівнам Земство подало на ралець два кунтуші: один – лянний з срібляними нитками, витканий у майстерні Кролевецького земського складу, другий кунтуш був вишиваний – теж у Кролевці, — білим шовком по блакитній шовковій тканці. За зразок став кунтуш Гетьманші Скоропадської Апостолівни; сей стародавні кунтуш переховується в Земському історичному музеї в Чернігові.
З огляду на той короткий час, за який Склад постачив усі оті речі, з огляду на ту чудову, цілком мистецьку роботу, яку визначився особливо кунтуш, треба признати Складові велику зручність і досконалість. І можна тільки пожалкувати, що Земство не дбає за поширення відомостей серед громадянства про свій Склад. Навіть самі земці були приємно здивовані, несподівано побачивши мистецьку роботу земської ткальні. Тепер надходять до Складу значні замовлення.Кролевецький повітовий маршалок п.Соломка, кажуть, замовив уже для церкви шовкові ризи з срібляними квітками. У добрий час!
Іван Матвійчук.
Кролевецькі ткацькі вироби дуже відомі на лівобережній Україні; їх часто можна побачити на ярмарках у Полтавщині й інших місцях. Єсть між ними і доволі гарні, — рушники, скатерті,- але більшість дуже строкаті й грубого малюнку, «фабричного» смаку.
У всякім разі видно, що взорчасті ткацькі вироби міцно вжилися в Кролевці; коли-ж тепер на се ремество звернуло увагу й Земство Кролевецьке, — завело свою майстерню,- то можна сподіватися, що «Склад» за прикладом Земства Полтавського, додасть кролевецьким тканим виробам, заснованим на українських зразках, більш мистецького смаку.
Примітка редакції.